«Кожен мій студент має вийти з багажем знань»: як викладає Олександр Козлов

Як стати фахівцем з кінооптики, чому ця професія залишається «невидимою» для більшості, але є ключовою для кожного кадру, та як перетворити складні технічні знання на зрозумілий і захопливий курс – розповідає Олександр Козлов, викладач Filmcrew Academy і практик з понад десятирічним досвідом у кіно- та телевиробництві.

Його шлях – від СТБ до керівника сервісного відділу Patriot Rental, де він відповідає за обслуговування понад тисячі професійних об’єктивів. За роки роботи Олександр став одним з небагатьох в Україні, хто володіє повним циклом знань про кінооптику – від тонкої механіки до ринку новітніх технологій.

У Filmcrew Academy він створив авторський курс, де точність інженера поєднується з легкістю подачі. Жарти, приклади, практика і чесність – його головні інструменти. Він вчить не просто ремонтувати чи налаштовувати оптику, а бачити її як невидиме мистецтво за лаштунками кінозображення.

– Яким був ваш шлях до нинішньої посади?
– Прийшов я сюди не просто з вулиці, а з телевиробництва. Я до цього обіймав посаду керівника сервісного відділу в компанії Starlight в підрозділі Starlight Rental. Це підрозділ, який займається технічним забезпеченням знімального процесу на весь холдинг, забезпечуючи технічну підтримку знімального процесу для всіх телеканалів групи – ICTV, Новий канал, СТБ, М1, М2. Там я очолював сервісне обслуговування великого парку техніки. Перехід у кіно стався завдяки давньому знайомству з Ганною Петрівною Устенко – директоркою з управління персоналом Patriot Rental і засновницею Filmcrew Academy. Вона про кіно, я про телебачення. Під час розмови виявилося, що у мене є хобі – оптика. На телебаченні, де я працював, мій відділ обслуговував всю техніку – від світла до камер і текстильного виробництва. Але там була проблема – не було оптика, а це рідкісна спеціальність. Молодих оптиків практично не було, тому я цю роль узяв на себе. Коли мені стало трохи легше з адміністративними завданнями, я почав займатися саме сервісом оптики. Пані Ганна зацікавилася, запропонувала прийти до них і подивитися. Я побачив великий парк кінообладнання, з яким був знайомий лише поверхнево, і мені це дуже сподобалося. Так домовились, що я очолю цей відділ у компанії, яка більше пов’язана з кіновиробництвом. І з 2019 року я тут працюю.

– Яке досягнення у кар’єрі ви вважаєте найбільш значущим?
– У моїй кар’єрі найбільшим досягненням є те, що я один із небагатьох спеціалістів в Україні, які можуть повноцінно працювати з оптикою в кіно і телебаченні. Оптик – це складна професія, і в нашій сфері, на жаль, таких фахівців майже немає. Хтось займається фотоіндустрією, хтось – кіно чи телебаченням, але людини, яка розуміється на всьому комплексі, фактично одна – це я. Варто додати, що таких спеціалістів мало не лише в Україні, а й в Європі загалом. Наприклад, техніку з Молдови часто відправляють до нас на ремонт, бо там немає відповідних фахівців.
Що стосується кар’єрного росту, то я керівник відділу. Звичайно, можна прагнути до вищих посад, але я не бачу компанії, де б я хотів бути директором. Мені цікава саме ця професія, і я радий, що маю таку кваліфікацію.

– Які риси в людях у колективі ви цінуєте найбільше?
– Чесність – це найголовніше. Якщо людина чесна, не бреше – це дуже ціную. І професіоналізм. Але професіоналізм – це не якась космічна наука. Якщо людина не хоче працювати, але чесно про це скаже – окей, ми щось придумаємо. Але якщо бреше і нічого не робить – це найгірше. От чесність і порядність – це для мене головне.

– Як виглядає ваш творчий процес?
– В мене це швидше технічний процес. Багато хто з цим не погодиться, але я вважаю, що мій процес – це чітка послідовність дій. Якщо ремонтуєш, є алгоритм, який треба пройти. Іноді треба щось придумати, але загалом – це послідовність. Я не малюю і не хочу, щоб об’єктив творив шедеври, він має просто працювати. Вся творчість – це якісна, чітка робота. Коли я бачу, як над оптикою працювали інженери, це для мене як твір мистецтва.

– Як ви стали коучем саме у цій компанії?
– Коли я прийшов працювати, мені запропонували очолити освітній курс з оптики у кіновиробництві. Я мав трохи знань у цій сфері, маю вищу освіту за напрямком мікроскопії, близькою до класичної оптики. Я розробив авторський курс, що базується на багатьох літературних джерелах. Відтоді я коуч Filmcrew Academy вже понад п’ять років.

– Як ви вважаєте, які тут найважливіші навички та цінності?
– Основні – це комунікація і професіоналізм. Ти маєш вміти пояснювати, і тут не важливо, про що йде мова. Багато хороших спеціалістів не можуть пояснити просто. А вчитель має вміти доносити інформацію зрозуміло й цікаво. У мене сім’я викладачів, тож, можливо, це мені генетично дісталося. Але чесно кажучи, мої перші лекції були жахом. Я сам їх переглядав – це була катастрофа. Хоч усі казали «Все нормально». Кожного разу я намагаюся покращувати педагогічну складову.

– Які методики навчання ви використовуєте? Чи є у вас якісь фішки?
– Є – гумор. Це, мабуть, не нова фішка, але я часто жартую з якогось приводу. Коли доношу якусь інформацію або тезу – інформативне речення чи два – щоб людина засвоїла їх, почула і зрозуміла, після кожного такого тезису я вставляю жарт або чекаю на зворотний зв’язок від слухача. Мені важливо переконатися, що він мене почув і правильно зрозумів. Якщо робити лекцію або тренінг у форматі монологу, з цього нічого не вийде – люди будуть просто спати. Тут треба постійно «смикати» увагу: хтось посміхнувся, хтось почув знайоме слово, поставив запитання. І на цих питаннях-відповідях усе і будується. Принаймні я так пробую робити – і поки що виходить.

– Яка ваша особиста місія як коуча?
– Моя місія дуже проста – від мене не може вийти «тупа» людина. Кожен, хто приходить до мене на курс, повинен вийти з достатнім багажем знань. Я хочу, щоб очікування були виправдані. Багато хто приходить з певними очікуваннями, і я не хочу, щоб вони залишалися ні з чим. Може, результат не завжди буде ідеальним, але він буде. Я навіть на першій лекції одразу кажу: після проходження курсу ви отримаєте саме це. Не знаю, чого ви очікували, але я дам вам ось це – і кожен має вийти з цим.

– Який найбільший виклик у вашій роботі?
Найскладніше – інколи поєднати теорію з практикою. Теоретично я знаю, як певний механізм чи система мають працювати. Але коли перевіряємо це на практиці зі студентами, часто не вистачає умов чи засобів, щоб показати результат. Наприклад, у нас є техніка, світло, але потрібний ефект можна побачити лише на природі, за певних природних умов. І це засмучує, бо хочеться показати красиво, а треба їхати в гори чи кудись ще.

– Чи впливає ситуація в країні на підхід до навчання та розвиток?
– Так, звичайно. Зараз мало студентів. Якщо раніше у нас були групи по 20–30 людей, і ми запускали дві групи, то зараз чекаємо по кілька людей – п’ять дівчат і два хлопці. Це зрозуміло з причин. Особливо складно з молоддю – тим, кому ще немає 18 років. Загалом людей, яких можна вчити, зараз дуже мало.

– Чи проводите ви онлайн-курси або змішані формати?
– Ні, не проводимо. Хотіли, але не робимо. Пояснюю, чому: щоб проводити онлайн-курси, треба більше, ніж просто розробити матеріал. Наш курс – теоретично-практичний. Людині треба дати камеру в руки, об’єктив і показати картинку. Онлайн це можна зробити теоретично, але не завжди людина побачить усе, що треба. Іноді треба просто руками подивитися, бути на майданчику, створити умови, які є саме тут. В онлайні це важко зробити – тому ми поки що лишаємося офлайн.

– Що б ви сказали собі на початку кар’єри коуча?
– Не хвилюйся, все буде гаразд. Саме це я собі казав. Я не думав, що впораюся. Багато хто казав, що не всім дано бути вчителем. Але якщо трохи постаратися – можна. За три академічні години я втомлююсь більше, ніж за звичайний робочий день, але це варте того.

– Як ви продовжуєте навчатись самі? Хто ваші наставники?
– Наставників багато. В основному це інтернет-ресурси, пов’язані з кіновиробництвом. Я завжди дивлюся, на що і як знімають люди, бо це стосується концепції оптики – не лише ремонту, а й розуміння ринку та тенденцій. Важливо знати, що в моді зараз в Європі та США, бо це рано чи пізно прийде і до нас, а іноді й навпаки. Також я слідкую за тим, які інструменти використовують режисери та оператори. Навіть якщо хтось знімає неякісно, це теж корисно – такі клієнти мають бюджет і завтра можуть звернутися до мене. Крім того, дивлюся, що роблять виробники кінотехніки і які камери пропонують. Вони часто платять блогерам за рекламу – тут потрібно вміти розрізняти рекламу і реальні огляди.

– Як ви продовжуєте навчатись?
– Завжди закладаю 10–15% робочого часу на вивчення чогось нового. Якщо за день нічого не дізнався – це погано. Треба хоч трішки: нове слово, новий тренд, цікаву техніку чи кадр з кіно.

– Ви дивитесь фільми з професійного погляду?
– Намагаюся ні, бо тоді це швидко перетворюється на аналіз роботи оператора, монтажера, світла. Коли хочу просто відпочити – виключаю цей внутрішній «спецпогляд». Але це важко зробити, бо навіть дивлячись серіали, я помічаю технічні помилки або експерименти. Особливо це помітно у вітчизняних проєктах – вони часто експериментують, бо бюджету мало, і це іноді виходить, а іноді ні. Навіть коли не виходить, мені цікавіше дивитися, ніж коли все ідеально. Це дає розуміння та натхнення.

Журналістка Войтюк Софія

 

Інженер без якого не працює об’єктив

У кіноіндустрії на екрані завжди в центрі уваги − актори, режисери, сценаристи. Але є ті, чия робота залишається за кадром, хоча без них жодного кадру не було б взагалі. Олександр Козлов − саме така людина. Він не знімає фільми, але завдяки йому їх можна знімати. З першого погляду − дуже простий та відкритий, та саме за цією невимушеністю ховається унікальний фахівець. Керівник сервісної групи оптичних приладів компанії Patriot Rental, провідний інженер Pro Service, головний спеціаліст з ремонту та обслуговування кінооптики − він стоїть за якісною картинкою, яку щодня бачить глядач.

У його відповідальності − понад тисяча одиниць оптики, що працює в кіно, телебаченні, рекламі. Глядач, зачаровано вдивляючись у глибину кадру, рідко замислюється, скільки точної, майже ювелірної праці стоїть за цією картинкою.

Єдиний в Україні сертифікований інженер Carl Zeiss, до якого звертаються не лише з усієї країни, а й із-за кордону. Але за всіма досягненнями стоїть не лише фахівець − а яскрава, творча особистість, яка живе своєю справою і щиро ділиться досвідом з іншими.

Народився Олександр Козлов у Конотопі, нині живе в Київській області. З дитинства мріяв стати інженером − і став ним: «Я з дитинства щось крутив – від мопедів до дідусевої радіостанції часів Брежнєвської перебудови. Це, мабуть, був перший прилад, який я намагався відремонтувати. Що з того вийшло – вже інша історія, але інженерні задатки були ще з тих давніх часів. Які саме часи – вже й не згадаю». Освіту здобув спочатку в Сумах, на фізико-технічному факультеті, а потім у КНУ імені Шевченка, де вивчав нанофізику. Його кар’єра почалась із телебачення: працював інженером на СТБ, потім − сервісним керівником у Starlight Rental. Саме там почав працювати з оптикою − спочатку це було щось нове, другорядне, але дуже швидко перетворилося на основну спеціалізацію.

З 2019 року Олександр Козлов є керівником сервісної групи оптичних приладів Patriot Rental та провідним інженером Pro Service. Він відповідає за сервісне обслуговування та ремонт кінообладнання, зокрема всього парку об’єктивів компанії Patriot Rental, що налічує близько тисячі одиниць. Ці об’єктиви використовуються у кіно, телебаченні, серіальному та рекламному виробництві. Його робоче місце – це спеціально обладнана майстерня-лабораторія.

У дитинстві Олександра надихав Курт Кобейн, а у більш свідомому віці – такі великі вчені, як Нікола Тесла. Проте найбільше по життю його надихає український художник та письменник Лесь Подерв’янський. Фахівець захоплюється його цитатами, тезами та поглядом на життя, що, безсумнівно, вплинуло на його особливе почуття гумору та здатність дотепно дивитися на світ.

Олександр − дуже творча людина. Він обожнює музику, фільми, цінує художників і має тонке почуття гумору. Улюблений жанр кіно − фентезі, особливо «Володар перснів» і «Гоббіт». Любить кіно не лише як глядач, а й як професіонал − часом аналізує кадри у контексті якості зйомки. Та коли хоче просто розслабитися, намагається «вимикати» інженера всередині себе. Його вайб − це найкращий друг у компанії: простий, веселий, уважний. Любить природу, мотоцикли, колись «бринькав на гітарі».

Коли стає важко, Олександра рухає вперед самомотивація – він не здається, доки не виконає поставлене завдання. Його також підтримують сім’я, друзі та, як і всіх, фінансова винагорода. Важливим стимулом є відчуття виконаної роботи. Іноді він жартома додає, що додатковим імпульсом стає «ретроградний Меркурій, коли він там в правильній орбіті».

Окрім щоденної роботи з обладнанням, Олександр викладає в Filmcrew Academy. Його підхід − це вибухова суміш знань, гумору й живої взаємодії. Він не просто читає лекції − він говорить, слухає, ставить питання, жартує, створюючи інтерактивне середовище. Навчання будується на постійному обміні запитаннями та відповідями, що робить процес динамічнішим, а після кожного інформативного блоку він чекає на зворотний зв’язок від слухачів.

Головне правило Олександра як коуча: «Від мене тупа людина вийти не може». Він прагне, щоб кожен, хто проходить його курс, вийшов з достатнім багажем знань і щоб його очікування були виправдані.

Він не женеться за визнанням і не ставить перед собою гучних цілей. Йому важливо, щоб після нього залишалася приємна згадка. Просто, без пафосу: добре зроблена робота, корисна порада, щира розмова. І саме так воно й є. Після спілкування з ним справді лишається відчуття легкості, спокою й натхнення. Він той, хто робить свою справу на совість і завжди залишає по собі хороший слід.

Його професійний пік, як він сам зізнається, ще попереду. Та навіть зараз він − унікальна фігура в українському кінематографі, яка тримає в руках не лише лінзи, а й рівень цілої галузі.

Журналістка Капітула Олександра